Курсова робота з дисципліна «Право» на тему: Правова політика: поняття, реалізація, форми і пріоритети ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ 6 1.1 Поняття правової політики як об’єкту теоретико-правового дослідження 6 1.2 Зміст, завдання та принципи правової політики 9 РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ СТРУКТУРИЗАЦІЇ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ 13 2.1 Структура правової політики 13 2.2 Суб’єкти правової політики 15 2.3 Поняття та значення форм реалізації правової політики 18 РОЗДІЛ 3. ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ПРІОРИТЕТІВ ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ 22 ВИСНОВКИ 27 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30  ВСТУП Актуальність дослідження. Визначальну роль в житті будь-якого сучасного суспільства відіграє політика. Вона, як відомо, ділиться на зовнішню і внутрішню. Остання поділяється на види залежно від сфери державної діяльності: економічна, соціальна, культурна, сімейна, житлова, банківська, митна, податкова, валютна і т.д. Частина суспільних відносин у кожній з цих сфер в тій чи іншій мірі піддається регулюючому впливу правових норм. Значить, є об'єктивні підстави для виділення сфери правового регулювання як відокремленого блоку суспільних відносин і, стало бути, правової політики як специфічної стратегії діяльності держави в цій галузі. В останні роки згадка словосполучення "правова політика" нерідко зустрічається в нормативно-правових актах, в назвах державних органів та установ, у роботах вчених, в засобах масової інформації. Тому термін "правова політика" можна вважати досить сталим і поширеним. Актуальність теми обумовлена ​​теоретичною та практичною значимістю проблемних питань, що стосуються суті та змісту феномена «правова політика». Проте, незважаючи на значну роль правової політики в сучасних умовах розбудови державності в Україні, її загальні та прикладні питання ще недостатньо досліджені у вітчизняній науці, при чому як в юридичній, так і в політологічній. І хоча вивчення даного явища на загальнотеоретичному рівні має важливе методологічне значення як для галузевих юридичних дисциплін так і для юридичної практики, зокрема, у різних сферах галузевої правової політики (наприклад, судової, цивільно-правової, кримінально-виконавчої тощо), саме поняття “правова політика” ще й досі залишається багатозначним і в юридичній науці застосовується в кількох різних змістовних контекстах. Проблема правової політики у теоретичному плані, зазначає академік НАН України Ю.С. Шемшученко, “знаходиться на рівні de lege ferenda. Проблемними залишаються власне поняття правової політики, її зміст, місце у системі інших видів політики тощо”. І це, як видається, невипадково. За роки незалежності України ще не визріло суспільне усвідомлення потреби у пізнанні такого реального багатоаспектного і багатовимірного соціального явища, як правова політика. Сьогодні українська правова політика як концепція і реальність в її ідеологічному, теоретичному і практичному вимірах відрізняється незбалансованістю, визначеною нерозвиненістю, зумовленими тим, що в сучасних соціально-політичних та економічних умовах відбуваються тільки становлення стратегії правового розвитку суспільства, усвідомлення можливостей інтеграції потенціалу громадянського суспільства та органів державної влади на засадах визнання прав і свобод людини і громадянина, принципів демократії і правової держави. Одним з суттєвих аспектів проблеми правової політики є інституційний статус останньої в теорії та практиці. У структурі цього статусу повинні бути визначені такі елементи, як вихідні положення концепції правової політики, її поняття та ознаки, найбільш оптимальні форми функціонування, проблеми, що виникають на шляху концептуалізації правової політики, питання, пов'язані з об'єктуванням концепції правової політики як доктринального документа, що служить орієнтиром для суб'єктів формування та здійснення управлінських рішень у сфері дії права і на його основі, правові основи втілення в життя, а також зазначена роль інших політичних, культурних, організаційно-технічних факторі...